Віолета - До Останньої Зими

Ти несла так вперто до болю і сліз
А я відпускав в твої руки так легко дуже
Рано косінній розлуку для нас приніс
Тоді зрозумів я, ти мені небайдужа
Доля розлучила нас без зайвих слів
Сліди постирала на спільній дорозі
Лише тоді мій розум остаточно прозрів, Коли тебе не стало на моєму порозі
Я думав байдужа, я думав в мене
А як бачиш, я без тебе вмираю
Тепер твоє мовчання струном б'є менках
Та серце твоє зіною в моїм полоні
Ти дивишся в стелю, як зранений птах, І сльози ховаєш у холодній долоні
Він поруч говорить про свої почуття, Та він не я і не стане ніколи
Ти будеш любити мене все життя
Розлукай кохання до віку поколу
Доля розлучила нас без зайвих слів, сліди постирав на спільній дорозі
Лише тоді мій розум остаточно прозрів, коли тебе не стало на моєму порозі
Я думав байдужа, я думав в мене
А як бачиш, я без тебе вмираю
Тепер твоє мовчання струмом б'є мене, як пишеш у ночі мені досі кохаю
Я залишився сам у чотирьох стінах, де запах твоїх духів ще досі живе
Біль поселився в моїх рудях і снах
Я вию ніч вовком, що не борве
Доля розлучила нас без зайвих слів, сліди постирала на спільній дорозі
Лише тоді мій розум остаточно прозрів, коли тебе не стало на моєму порозі
Оля Шор Вмираю
Тепер твоє мовчання струмом б'є мене
Як пишеш уночі мені
Досі кохаю
Ти з ним, я один
Але в серці ми
Достань його подихиху, до останньої зими